Примула: вітамінний чемпіон

Якщо навесні вам доведеться подорожувати по лісу, то між кущами або на галявині ви обов'язково побачите невелику трав'яну рослину з розеткою світло-зеленого листя біля самої землі. Привабливі квіточки, зібрані на верхівці невеличкої квіткової стрілочки, нагадують схилену набік парасольку. А іноді зустрічаються цілі килими, утворювані цими квітками. Це і є чемпіон серед трав по вмісту вітаміну С. Так, так. Досить сказати, що два листочки цієї рослини забезпечують добову дозу вітаміну С для дорослої людини. Листочки мають приємний запах і солодкуваті на смак.

У Англії та Нідерландах цього «чемпіона» вирощують на городах як домашню культурну рослину для салатів, а корені, що запахом нагадують аніс, використовують як прянощі.

Примула здавна відома людям, що підтверджується великою кількістю легенд. 

Одного разу, розповідає середньовічна легенда, коли апостол Петро спокійно дрімав на сонечку біля райських воріт, до нього підбіг захеканий ангел і приголомшив страшною звісткою про те, що нібито хтось підробив ключі від раю і збирається напустити туди різну нечисть. Апостол злякався, затремтів і випустив справжні ключі, які тримав у руці. Ангел метнувся за ними навздогін, але не встиг перехопити. Ключі впали на землю, де з них виросли квіти – первоцвіт.

В деяких країнах першоцвіту приписували різноманітні фантастичні властивості. За його «допомогою» відшукували клади, шлях до скарбниць, відкривали чарівні замки. В стародавні часи примулу вважали чудодійною рослиною. Древні греки називали її квіткою дванадцяти богів і твердили, що в ній заховане цілюще начало від всіх хвороб. Жерці-друїди варили з примули свій відомий любовний напій. Подібне зілля існувало з давніх-давен у багатьох народів. Відомого римського письменника Апулея обвинуватили в тому, що нібито він за допомогою любовного зілля зачарував свою дружину, і йому ледве вдалося захиститися на суді від цього наклепу.

Примулу дуже шанують в гірських місцевостях. Рано навесні горці намагаються якнайшвидше відшукати примулу і прикрасити нею своє житло. Виїжджаючи до іншої країни, вони обов'язково беруть з собою засушену квітку примули і зберігають її на згадку про батьківщину та рідних. У XVIII ст. за часів царювання Катерини II примули розводили в оранжереях, а в палаці була кімната з виробами з фарфору, які зображували квіти примули.

Науковці також приділяють досить велику увагу примулі, вивчають корисні властивості багатьох її сортів та видів. У великих ботанічних садах є спеціальні ділянки, на яких вирощують майже всі наявні на Землі види примули, а ті, що не витримують нашого суворого клімату, сховані під дахом оранжерей. Провадяться роботи по виведенню найбільш декоративних сортів примул, серед них, наприклад, є такі, що мають квітки до 6 см в діаметрі і зібрані по 20 штук у великі суцвіття.

Раніше примулу як лікарську рослину застосовували лише в народній медицині, а тепер – і в традиційній. З лікарською метою використовують всі частини рослини: і корені, і листя, і квіти. Корені першоцвіту містять глюкозиди примулаверин та примверин, вітаміни А та С, сапонін (5-10%) та сліди ефірної олії. Листя багате на вітаміни С та каротин. Максимальна кількість вітаміну С міститься в листках в період цвітіння.

Рідкісною і дуже цінною властивістю листків цієї рослини є те, що при швидкому висушуванні (120-130° С) вони зберігають до 95% аскорбінової кислоти (вітаміну С). Порошок з листків дуже стійкий при зберіганні і навіть через рік не втрачає своєї активності. У давні часи відвар із засушених квітів першоцвіту або настоянку квітів на вині вживали для укріплення нервів.

У фармакологічному відношенні лікарський першоцвіт, перш за все, цінний як носій вітаміну С, як відхаркувальний і сечогінний засіб. Всі препарати з примули є абсолютно нетоксичними.

ТМ Примафлора включила масло примули вечірньої до складу Шампуню для всіх типів волосся та Крему нічного «Втілення бажань».

Препарати примули вживають не тільки при кашлі, а й при бронхіті, запаленні легенів, коклюші та інших захворюваннях дихальних шляхів. Ліки з цієї рослини виявилися корисними і при ревматизмі, зокрема, як болетамувальний засіб (при болях у суглобах), а як – сечогінний засіб – при всіх хворобах нирок і сечового міхура. Препарати з лікарського першоцвіту вживають при хронічних запорах, а також при головному болі взагалі і мігрені зокрема.

Цікаво те, що як вітамінний засіб відвар примулових листків або порошок з них дуже швидко діють при складних випадках гіповітамінозу (слабкість, млявість, відсутність апетиту, блідість і шорсткість шкіри та розпухання ясен). Першоцвіт – дуже невибаглива рослина, яка росте на будь-яких грунтах, за винятком глин та торфовищ. Її можна вирощувати і в кімнатних умовах.