Вихованці древньої Колхіди - цитрусові. Лимон.

Принаймні ще 3000 років тому люди вже знали про лимон багато чого цікавого і вживали його з лікувальною метою. Назва «лимон» виникла від малазійського слова «лемо». В Індії цей плід має назву «німу», а в Китаї «лі-мунг», що означає корисний для матерів.

Як стверджує відомий ботанік Декандоль, батьківщиною лимона є Індія, де він росте в дикому вигляді в гірських місцевостях у підніжжя Гімалаїв, звідки з давніх-давен потрапив у Месопотамію, де і акліматизувався. В Італію лимон завезли в ІV ст. до н.е., коли Палладій вивіз його з Мідії, але широкого застосування в ті часи він ще не набув. Араби завезли його в X ст.. у Палестину, а вже звідти хрестоносці вдруге завезли лимон в Італію та Сіцілію.

Легенда розповідає, як улюбленець одного з кавказьких царів Хосрова впав у немилість. За наказом володаря його засадили в тюрму, де дозволили обирати їжу за своїм смаком. В'язень просив давати йому тільки лимони, кажучи, що аромат лимона звеселяє думки, шкірка плодів та зерна корисні для серця, в м'якоті лимона він знаходить їжу, а соком заспокоює спрагу.

Інша стародавня легенда розповідає, як греки, захоплені кольором і ароматом лимона, вирішили обрати його емблемою своїх веселощів в день свята, коли богиня Землі одержала звістку про шлюб Юпітера з Юноною. З того часу лимон фігурує в шлюбних церемоніях греків.

Цілющі якості лимона відомі здавна. Ще давньогрецький філософ Пліній стверджував, що лимон є винятковим засобом проти отрути.

За розповідями Атенея, злочинці, засуджені тираном Клеарком на смерть шляхом укусу отруйної змії, рятувалися тільки тому, що вони перед стратою з'їдали лимони.

В XI ст. китайці вже виробили ряд рецептів для використання лимона і вважали його «лікарським плодом» для лікування ран, легеневих захворювань, цинги.

Які ж речовини містить в собі лимон? Завдяки чому проявляє він таку велику лікувальну силу? В лимоні дуже багато вітамінів. Насамперед вітаміну С, лікувальне значення якого відоме всім. Він є кращим засобом проти цинги, підвищує опірність організму людини до інфекційних захворювань, особливо захворювань дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту. За деякими науковими даними, насиченість організму цим вітаміном прискорює загоєння ран, кісткових переламів, лікування виразкових ушкоджень шлунково-кишкового тракту, туберкульозу, ангіни тощо.

Вітамін С міститься не тільки в плодах лимона, а й в інших частинах рослини. Так, за даними науковців, в зрілих плодах лимона кількість вітаміну С становить 50-67 мг на 100 г ваги, в зав'язях – 83 мг, і в шкірці плодів – 163 мг, а в молодих верхівках пагонів – навіть 880 мг. Встановлено, що середньодобова потреба людини у вітаміні С становить від 20 до 50 мг, а для дітей – 25 мг, отже цінність лимонів величезна. Крім вітаміну С, в плодах лимонів містяться ще вітамін В – 0,05-0,03 мг, невелика кількість вітаміну А – 0,02-0,015 мг на 100 г. Є в них і лимонна кислота (5-6%), азотисті речовини (0,05%), цукри (0,87%) та вода (90, 74%).

Лимонна кислота є теж цінним продуктом і має лікувальні властивості – розчиняє сечову кислоту ті її відкладення і за всіма даними може служити засобом від атеросклерозу.

Крім того, в шкірці та в соку плодів лимона виявлено вітамін Р, за допомогою якого ведеться успішна боротьба з різними видами крововиливів та підвищеним кров'яним тиском.

Майже всі відомі лікарі минулих часів вживали лимони для лікування багатьох хвороб. Авіценна, наприклад, вживав лимонний сік могутнім серцевим засобом. Крім того, він прописував лимон при жовтусі і вагітним жінкам для поліпшення травлення та проти блювання. Деякі лікарі рекомендували лимонний сік для виведення глистів.

В епоху Відродження після великих чумних епідемій за лимоном пішла слава, як найліпшого протичумного засобу. Його споживали з будь-якою рідиною по 2-3 столових ложки щодня зранку, як профілактичний засіб проти чуми та отрути. Інші лікарі цієї епохи цієї епохи вважали його і сечогінним засобом. З успіхом лікували лимонним соком і кам'яну хворобу (120 г соку щодня). Настойку шкірки лимона на абсенті вживали для припинення блювання. Цей засіб з деякими незначними змінами ввійшов навіть у сучасну фармакопею. В кінці XVIII ст. лимонний сок користувався великим успіхом як народний протиревматичний засіб.

Беззаперечна могутня лікувальна дія лимонного соку при цинзі та хворобі Барлова (дитячий авітаміноз). Вже за часів відкриття Америки європейці широко використовували лимони від цинги. Так, відомо, що славетний мореплавець Джеймс Кук брав з собою на кораблі запас лимонів, а в 1795 р. в Англії був виданий спеціальний закон, за яким екіпажем кораблів щодня видавали порції лимонного соку. Безсумнівна також користь лимонного соку при афтозному захворюванні рота та язика.

В медичній літературі зареєстровані випадки лікування подагри лимонним соком.

Лимон благотворно діє в тяжких випадках хронічної болотяної пропасниці. У вигляді відварів його рекомендують в Італії, як народний засіб від зміїної пропасниці. У випадках носових кровотеч найкращим засобом вважають введення свіжого лимонного соку в ніс. Також народна медицина застосовує лимон і в багатьох інших випадках.

Нарешті, лимонний сок входить до складу багатьох мазей, емульсій, масок, лосьйонів, туалетних вод, що застосовуються в косметиці. Зокрема, він корисний у випадку сухої, пористої та вугруватої  шкіри, при веснянках. Якщо уважно роздивитися розрізану тонку жовто-зелену шкірку лимона, то навіть неозброєним оком видно 1-2 ряди округлуватих сховищ з ефірною олією.

Компанія Примафлора включила ефірну олію лимона до складу своїх косметичних бальзамів: Бальзама антицелюлітного, Бальзама пом'якшуючого по догляду за носовою порожниною, Бальзамакосметичного по догляду за шкірою обличчя та шиї, Бальзама косметичного подогляду за нігтями та кутикулою, а також Зубної пасти «Ранкова свіжість» та Крему«Мазь Життя для вен».