Колючий лікар

Пустеля Карра… Вам ця назва незнайома? Не кожному доведеться побувати в Африці, та ще й в її найвіддаленішій, південній частині – там, де за пустелею Калахарі, за Оранжевою рікою, знаходиться Капська земля. Якщо проїхати морем до західної частини південного кінця континенту, можна побачити високі верхівки гірських хребтів: Столову гору з плоскою, рівною, як стіл, верхівкою, а поряд – Чортову та Левину гори. А ліворуч, далі – і Мис Доброї  Надії, який тягнеться від Чорних гір аж до затоки Святої Єлени.

В гірських долинах, які зрошуються джерелами, росте велика кількість рослин з яскравими, часом дивовижними, квітками. Але майже всі місцеві рослини не дають жодного їстівного плода. Якщо перейти Столову річку і перевали через досить високі Кедрові гори, то на сході можна побачити плоскогір'я Карру. Червоне, мовчазне, дивовижне. Високий вміст заліза в піску, який лежить на поверхні, надає суворого і дикого вигляду цим місцям. Влітку земля пересихає і стає твердою, як добре обпечена цеглина.

Серед червоної пустелі зрідка трапляються чудернацькі дерева, які надають місцевості ще більш таємничого вигляду. Якщо підійти ближче до цих дерев, то можна помітити, що це наші давні знайомі. Так, так. Високі (до 10 м заввишки), з жовтувато-бурими, відносно тонкими стовбурами, зігнутими ніби під вагою великих пучків товстого, покрученого, як роги у худоби, сірого листя, рослини – це добре знайомий нам столітник – алое деревовидне.

А ось і квітки. З середини пучка листків виростає квіткова стрілка з китицею або волоттю жовто-червоних або жовтогарячих трубчастих квіток. Їх запах викликає головний біль. Дехто й досі вірить легенді, що алое зацвітає раз у сто років. Але це помилка. У нас вдома в кімнатних умовах алое цвіте насправді дуже рідко, бо йому бракує досить сприятливих умов для цвітіння: мало світла, низька температура тощо. А в Африці, на батьківщині, воно цвіте дуже щедро. Плід у алое – тригніздна зеленувато-бурого кольору коробочка з чорно-бурим, стислим з боків, крилатим насінням. Алое може розмножуватись боковими пагонами і живцями. Відомо близько 90 видів алое, з яких більша частина є мешканцями Капської землі. Цвіте алое і в Аравії, і на Кавказі, часто – в оранжереях ботанічних садів, і дуже рідко – у любителів квітів, які ретельно додержуються спеціальних правил вирощування.

Листя алое зовсім не схоже на листя звичайних наших дерев. Воно товсте, м'ясисте, знизу опукле, а зверху ввігнуте. По краю гостро зазубрене. Якщо полити лист водою, то вона скотиться кульками, а лист залишиться сухим. Якщо ж відламати листок алое та занурити його в банку з водою, то він одразу ж зробиться блискучим, сріблястим: листя алое вкрите товстим шаром воску, який і надає специфічного матово-сірого нальоту на них, як на сливах. Віск запобігає сильному випаровуванню води з листків: листя випаровує на добу (на 1 дм² поверхні) 3 г вологи, а листя, з якого наліт знятий (витертий), - випаровує 4 г.

Якщо розрізати листок алое, можна побачити тонку яскраво-зелену смугу поверхневого шару і блискучу, схожу на желе, середину листа, яка складається з великих клітин, наповнених слизуватим соком – чудовою лікарською речовиною. Недарма алое звуть колючим лікарем. Якщо ви порізали собі пальця – розрізаний вздовж листок алое швидко загоїть рану. Сік алое, який містить у собі алоїн, цілий ряд органічних кислот (коричну, щавелеву, алоетинову, алорцинову, хрізамінову та ін..), смоли, дубильні речовини, ефірні масла, вітамін С та каротин, дуже корисний для лікування безлічі хвороб: очей, внутрішніх органів людини тощо.

З давніх-давен і до цього часу з алое виготовляють сабур – згущений до сухого стану сік з листків у вигляді зеленувато-бурих шматків, які нагадують смолу. На смак сік дуже гіркий, тому, незважаючи на те, що листки не мають великих колючок, тварини їх не їдять. Сабур має цілющі властивості і виготовляється з різних видів алое. Але найкращим сабуром вважався виготовлений з алое, що росте на острові Соккотра.

Перші відомості про алое знайдені у арабського географа Масуді, який писав, що Арістотель (384-322 рр. до н.е.) знав про розведення туземцями на острові Соккотра алое для лікувальної мети. Як вчитель і наставник Олександра Македонського, Арістотель порадив йому завоювати цей острів, вигнати туземців і, для більш успішного розведення алое, заселити його греками.

Треба сказати, що жодна з відомих лікарських рослин не користується таким великим успіхом при лікуванні різних захворювань, як столітник-алое. Його з давніх-давен і до цього часу широко застосовують з лікувальною метою, як у народній, так і в традиційній медицині. В алопатичній медицині алое вживають як жовчогінне і проносне. В народній медицині алое застосовують при лікуванні виразок і ран, туберкульозу легень, як апетитне, жовчогінне та проносне, а також при запальних процесах ясен і повік, для знищення більм, при екзематозних ураженнях шкіри, вовчаку і виразках шлунка.

Сучасні виробники фітотерапевтичних та косметичних засобів також включають алое до свого арсеналу. Так, ця рослина використовується як складова частина препаратів «Дихання Життя», «Зцілення життя», «Оновлення життя», «Форма життя» серії «Рецепти природи» компанії Примафлора, а також еліксиру «Джерело вітамінів».

Серед косметичних засобів від ТМ Примафлора алое можна знайти у Шампуні проти лупи, Зубній пасті «Нічне сяйво», Гелі янтарному, Кремах: нічному «Втілення бажань», денному «Втіленнябажань», антицелюлітному, для чоловіків, для жінок.

Лікувальні властивості алое були відомі ще в далекій давнині єгиптянам, арабам, грекам, а також народам Китаю і Тібету. Алое-сабур вживали як зовнішній та внутрішній засоби, з нього виготовляли бальзами, мазі, есенції та еліксири для подовження життя, а також бальзамували ним тіла померших. В Китаї алое застосовували як протиглистний засіб та при венеричних хворобах. За твердженням одного древнього арабського лікаря, алое широко застосовувала арабська медицина.  У X ст.. про алое згадують з англо-саксонських, а в XII ст. – в німецьких лікарських порадниках.

Видатний арабський лікар Разес (860-930 рр.) написав 226 книжок з медицини, які протягом 500 років були посібниками для лікарів. У своїх працях Разес пише про те, які ліки слід застосовувати при різноманітних захворюваннях. Так, при захворюванні віспою в Індії для захисту очей робили примочки – водні розчини з алое, при великому нагноєнні на шкірі присипали її ароматичною пудрою, виготовленою з алое, троянд та ладану; при кровотечах з ран Разес рекомендує суміш з алое, ладану та яєчного білка.

Славетний лікар Авіценна (980-1037 рр.) в своїй праці «Правила медицини», на основі якої базувалася медицина не тільки того часу, але й середніх віків, описує вплив алое і засоби його застосування: в суміші з трояндовою олією допомагає при мігрені і лікує велику кількість інших хвороб (очей, шлунка і т. ін.).

Пізніше у наукових працях відомі лікарі стверджували необхідність вживання алое як проносного, жовчогінного, а також при туберкульозі та хлорозі. Вони відзначають також, що тривале вживання сабуру викликає кровонаповнення судин черевної порожнини, і тому не рекомендують давати його при вагітності, менструаціях та геморої.

Академік В. П. Філатов винайшов один із найважливіших застосувань алое. Він встановив, що в тканинах цієї рослини, що знаходяться «при смерті»,у боротьбі за житті виробляються особливі речовини – біогенні стимулятори, які впливають на ріст,загоювання виразок, знищенні бактерій та сприяють одужуванню організму. У літературі є свідчення про те, що алое виліковує також епітеліому (захворювання слизової оболонки) гортані, нижньої губи.

Алое вживають також при бронхітах, захворюваннях легенів, глотки і гортані, опіках, ранах та виразках шкіри, що довго не загоюються, при екзематозних ураженнях шкіри, лишаю, шкірному раку. Також народна медицина застосовує алое у разі хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту.

Алое вивчають понад 2 тисячі років, але й досі ще досконало не знають механізму його дії. Однак багато сучасних авторів приходять до висновку, що алое впливає на центральну нервову систему. Отож, така цікава лікувальна рослина стоїть у багатьох з нас на підвіконні.

За матеріалами книги С. М. Приходько «Лікарня на підвіконні».