Евкаліпт. Гроза стрептококів.

Евкаліпти – це дерева-велетні, що у себе на батьківщині в Австралії досягають величезної висоти і в той же час відзначаються винятковою стрункістю.

Є деякі види евкаліптів, що сягають 160 м заввишки. В Австралії часто можна зустріти ліси з евкаліптів.
Все незвичайне у цьому лісі: і приємний аромат, що насичує повітря, і велетенські гладкі стовбури, ідеальні прямі і такі товсті, що в дуплах деяких з них можна сховатись кільком десяткам людей, а іноді в старих пнях евкаліптів австралійські переселенці влаштовували просторі житла, навіть с конюшнями!

Незвичайні і листки в цих дерев: вони завжди повернуті до сонця ребром. Цим і пояснюється незвичайність освітлення, відсутність тіні в евкаліптових заростях. Сонячні промені неначе прослизають крізь листя, як крізь підняте віконне жалюзі. А листки завдяки цій пристосованості не перегріваються, економно витрачають вологу, не витрачають її марно. В евкаліптовому лісі дерева ніби посаджені на рівній відстані одне від одного, і не заважають худобі пастися між стовбурами. Назва цих дерев походить від грецьких слів «еу» - гарний та «каліптос» - закритий, що характеризує їх, наче кришечками закриті, бутони.

Евкаліпти – вічнозелені рослини. Проте восени (у південні півкулі це буде березень) верхній шар побурілої кори, що пересихає на сонці, здувається пухирями, згортається, перетворюється на лахміття, що поволі спадає на землю. Таким чином, замість листків, у евкаліптів спадає кора. Евкаліпт, наче вуж, міняє шкіру. І тоді стовбури робляться гладенькими, ледь зеленкуватими або жовтими, а іноді голубуватими.

Молоді рослини багатьох видів евкаліптів, особливо евкаліпта мигдалевидного, дуже швидко ростуть. Уже в перший рік вони досягають 2-3 м висоти, в 5 років дерева сягають 1-12 м заввишки і мають до 20 см в діаметрі, а в 30-40 років евкаліпти перевершують старі двовікові дуби. 

Підраховано, що 1 га 20-річного евкаліптового лісу дає 800 кубічних метрів деревини. Деревина в евкаліптів дуже цінна: вона набагато міцніша за дубову, тверда і важка, наче залізо. Вона тоне в воді, зате не піддається гниттю та ушкодженню комахами-точцями. Евкаліптові сваї стоять у воді близько 100 років, мачти витримують будь-який натиск штормового вітру, а шпали та шахтарське кріплення з евкаліпту стоять довше за інші.

Крім всього, деревина різних видів евкаліпта має різне забарвлення: біле, жовте та червоне, з всілякими відтінками та малюнками шарів. Цінується вона завдяки цьому дуже високо. Використовується для виготовлення меблів та обробки кабін пароплавів, вагонів тощо. З деревини евкаліптів можна виготовляти папір, а з кори – картон.

Але це ще не все. Евкаліпти – чудові рослинні «насоси», які з такою силою висмоктують своїм корінням і піднімають вгору грунтову воду, що завдяки цьому дуже швидко осушують болота. Вода не має часу застоюватись – а личинки малярійних комарів – розмножуватись. За це на півдні евкаліпти і отримали «протималярійних» дерев. Так, одне з боліт Португалії, де від малярії гинули тисячі людей, через десять років після посадки евкаліптів зовсім висохло, і захворювання припинилися.

В запашних листках евкаліпта, що своїм ароматом злегка нагадують суміш запахів лимона та скипидару, міститься багато ефірної олії (до 4%), яку використовують у парфумерії для виготовлення мила, парфюмів, мазей та цінних лаків. Особливу роль відіграє евкаліптова олія в медицині.

Найбільш придатною для лікування є олія, яку виробляють з евкаліпта кулястого, що широко культивується в країнах Середземномор'я. Вперше цей вид описав в 1792 р. французький ботанік Лабільярдьєр. В європейську культуру його ввів у 1856 р. лікар Рамель.

Стало відомо, що це «анти малярійні» дерева, в районах культивування яких зменшується кількість захворювань на малярію. В 30-ті роки евкаліпти були висаджені на Чорноморському узбережжі Кавказу.

З лікувальною метою застосовують листя, молоді пагони та кору евкаліпта. Найбільш цінним, через високий вміст ефірної олії, є евкаліптове листя. Збирають тільки старі серповидні листки протягом всього літа та осені (осінній лист найбагатший за вмістом олії). Зібране листя висушують на відкритому повітрі.

Евкаліптове листя містить ефірну олію, дубильні та гіркі речовини, смолу та ін., а також фітонциди. З висушених або свіжих листків виготовляють олію шляхом перегонки з водяною парою. Евкаліптова олія являє собою безкольорову, світло-жовту або злегка зеленкувату рухливу рідину з приємним смаком.

Листя евкаліпта вживають у вигляді настоїв, як відхаркувальний, дезінфікуючий та протималярійний засіб. Сучасна медицина, особливо народна, все ширше використовує цю живильну рослину, її листя, як дієвий засіб при різних захворюваннях: інфікованих ранах, відкритих переламах, плевритах, флегмонах, абсцесах, гнійних маститах, гінекологічних захворюваннях і т. ін.

ТМ Примафлора включила ефірну олію евкаліпта до складу своєї лікувальної косметики: Мазі життя, Гель-пінки для чутливої шкіри, Шампуню проти лупи, Бальзаму для м'язів та суглобів, Бальзаму для носа, Бальзаму протизастудного.

Чисту ефірну олію вживають як відхаркувальний та антисептичний засіб у зубній практиці, а також як зовнішнє подразнююче та болетамувальне (в мазях та при інгаляціях горла). Крім того, олію вживають як добре освіжаючий та озонуючий повітря засіб.

Евкаліптол (складова частина евкаліптової олії вживають також при захворюваннях ротової порожнини, при ангіні, виразковому стоматиті, тонзиліті та ін., як полоскання. Саме тому Зубна паста «Нічне сяйво» виробництва ТМ Примафлора теж містить цю олію.

При внутрішньому вживанні евкаліптової олії не помічено ніяких шкідливих побічних явищ, вона не подразнює нирок навіть у осіб, які хворіють на нефрит.

Деякі види евкаліптів можна вирощувати  в кімнатних умовах.